Embedded Files
Українське Розважальне Медіа
«Купуєш мотоцикл – копай яму по пояс. Сідаєш на нього – яму по коліно. Поїхав на ньому – вже по шию в ямі. Живеш мотоциклом – ходиш, як людина»...
Коли постало питання написання статті про українських байкерів, я спочатку подумав, що з цього нічого не вийде. Адже, проживши в цій країні майже все своє життя, я жодного разу не бачив справжніх байкерів. Мотоциклістів, які просто використовують двоколісний транспорт як засіб пересування, – так, таких вистачає. Але де ж легендарні Ангели Пекла?! Де всі ці «outlaws» та «одновідсоткові»?! Де вони?!
Це питання я поставив своєму товаришу, який нещодавно відкрив свій бар. Його звуть Діма, а прізвисько у нього дуже круте – Леон. Почалося з того, що одного разу я купив у нього мотоцикл. Я був дуже бухий а мотоцикл дуже дешевий. Багато з моменту угоди не пам'ятаю. Пам'ятаю, він пригнав його мені під гараж (мені було б дуже страшно робити це самостійно), я віддав йому гроші і занурився з другом у радянський кошмар: кільця зношені, карбюратори мертві, все вимагало заміни...
І це було найпрекрасніше, що я коли-небудь купував у своєму житті! Я ніколи нічого не робив з таким задоволенням, як розбирати циліндри, міняти кільця та все інше. Після всього цього я логічно вважав себе дуже крутим фахівцем з мотоциклів і вважав можливим повсюдно роздавати свої поради. Я багато чого не знав, правда...
Мотоцикл Леона у мене в гаражі. Зима. Леон – власник бару. Там – всі мої друзі. Я, як завжди, заходжу в бар «Шаман» (його бар) і замовляю собі 0,5 літра нашого пива. Все, що мені сьогодні потрібно від Леона, – це коротке інтерв'ю. Воно справді коротке, мені лише потрібно знати, що, коли і як робив Леон, створюючи мотоклуб, і як він з його мотоклубом існував у цьому світі.
Собаки майже всі зникли, скавучання все ще не припиняється – хай живе державна програма регулювання тварин!
— Що ти реально хочеш?! – Діма з роздратуванням дивиться на мене. – Ти хочеш, щоб я розповів про цих всіх ідіотів?! Хочеш у двох словах?!
У двох словах я не хотів. Мені потрібна була вся картина. Я розумів, навіщо взагалі я зайнявся цим, що я тут роблю і що мене може очікувати.
— Діма, мені потрібно тільки те, що ти можеш мені сказати. Щоб не було соромно тобі самому. А ще, щоб комусь з уряду стало погано.
— Ти що, дурний, чи що?
— Не звертай уваги...
Я не міг на тому етапі розповісти своєму співрозмовнику про те, що за нами постійно стежать і аналізують, що всі офіційні деталі нашого життя відбуваються з погодження чиновників, які спостерігають за нами. Все так. Тільки тоді це сприймалося як паранойя.
У Києві існує декілька офіційних так званих «outlaw» клубів. Це поняття означає, що член такого клубу буде вести себе в житті вкрай непопулярно. Усі вони дуже блять "ло".
Sculls (або 81), Banditos, Silver Bullets, Running Free, Напівкровки – це лише деякі outlaw мотоклуби, що існують у Києві.
Ситуація серед них така:
81 (Черепи) – поглинені Ангелами Пекла (вау!).
Running Free – невідомо.
Silver Bullets – найвідоміший і найіменитіший клуб України. Хлопці неймовірно хочуть потрапити до Ангелів Пекла, стати чаптером (регіональним відділенням клубу).
Night Angels – це клуб нашого Діми Леона, який тримає бар і який свого часу взяв і розпустив клуб. Повністю. Я маю на увазі, реально повністю розпустив клуб.
— Ти зі своїм клубом коли-небудь бився з іншим клубом?
— Так, бувало. Одного разу якийсь тип від мого імені позичив гроші у серйозного хлопця і мені про це не сказав. Та мені все одно – ми зійшлися стінка на стінку, побили їх, вони вибачилися, ми розійшлися.
— Ви їх побили, і вони ще й вибачилися?!
— Чувак, вони були неправі, серйозно.
— Окей, поїхали далі – скільки взагалі зараз залишилося «справжніх» неформальних outlaw клубів?
— Слухай, якщо ти реально знайдеш – дай знати! Ну правда, купа всього, а чогось реального й цікавого – немає! Як же мені розуміти, що до чого, коли таке відбувається?! Багато хто проходить через подібне, але в результаті вони всі вибирають свій особистий шлях!
— Ти взагалі про що?
— Та неважливо, ти ж ніс мені нісенітницю про уряд і що за нами стежать.
— Та це не нісенітниця, а правда. Ну, неважливо. Слухай, а що стосовно рашки, там же точно є круті клуби?
— Так, звісно, – «Нічні Вовки». Мало того, що вони продалися підару путіну, вони вже перестали називатися байкерами. Вони називають себе «расійськими матациклістами», ось так.
За радянських часів байкери вже тусувалися, це був дуже дивний і цікавий рух – вони ганяли на «Мінськах» і навіть на «Карпатах», і конфліктували з люберами – це гопники тих часів. Біда була в тому, що любери в основному завжди були спортсменами, качками, і тому вони постійно били байкерів.
Чому?
Та ми всі тварини, боротьба за територію, якось так. Дивно, безглуздо, але тим не менш, так воно все і було.
«Сільверів» всі вважають мажорами. Вони стартували у 2000 році і з того часу досить ретельно підбирали собі членів. Коли в Україну приїхав чоловік дочки нашої впливової політикині – Шон Карр, то «Сільвери» раптом почали тусуватися біля нього. І здобули популярність завдяки цьому. Шон Карр з часом почав співати, став дуже відомим, і «Сільвери», будучи в свиті з Карром, відчували себе зірками. Це теж дуже дивно і безглуздо, тому що ім'я Карра світилися у зв'язку з його дружиною/тещею, а самих «Буллетів» якось обходили стороною. Вони ламали собі голови, як отримати якийсь зиск з цієї слави, але не могли. В результаті вони залишалися найвідомішим (але далеко не найчисельнішим чи найсправжнішим) клубом України, але не мали нічого зі своєї популярності. Але якщо подумати – чого вони хотіли? Що вони могли отримати? І чи потрібно це їм взагалі?
Карр помер, булети забулись.
Silver Bullets – це клуб мажорних дядьків. Клуб тих, хто може дозволити собі замовний байк із Штатів, який гарчить і виглядає як аутло, але при цьому є повноцінним витвором мистецтва.
Реальні байки полегшують, знижують, роблять їх максимально легкими і швидкими – це і є найголовніша мета аутло клубів.
— Ну ти зі своїм клубом робив щось цікаве?
— Так, були пікніки. Запрошували людей, робили шашлики, пили пиво...
— І все завжди нормально було? Без конфліктів? Є взагалі протистояння між клубами? Ну та історія, де ти побився, – не рахується.
— Взагалі – ні. Реально, байдуже, клуб чи не клуб, незалежний чи ні, на злетах всім абсолютно байдуже, всі там тусуються, п'ють, гуляють, грають у прості розваги тощо. Різних дивних типів з критикою буває вкрай рідко. Мало.
— Слухай, а це правда, що досі в клубах є чіткий відбір щодо расової та гендерної приналежності?
— Що?
— Ну афроукраїнців, представників ЛГБТ і жінок ви ж не берете досі?
— Ааа, ні, звісно!
— Так ви все-таки фашисти і скіни?
— Ні, чувак, ти не плутай, ми просто не любимо і не приймаємо різних людей. За типом. Вони можуть йти до інших клубів або створювати свої, але у нас ми їх не приймемо. Сприймай це як каприз, як завгодно. Це не ненависть до когось, просто ми не хочемо таких бачити у нас.
Ми маємо право бажати не бачити когось. Це наше право, від якого ми ніколи не відмовимося.
— Але суті це не міняє – ви расисти?
— Чувак, ще раз – ми не расисти, а реалісти, ми просто-напросто не бажаємо бачити певного типу людей у нашому клубі. Це не тільки питання кольору шкіри – ми і багатьох білих не любимо.
— Я скажу ще раз – всі, хто в темі, говорять про кодекси, про правила, що вони – та істина, яку вони свято шанують. А насправді – вони просто і нахабно брешуть! Вони не живуть за кодексами! Вони не дотримуються золотих правил кодексу! Ні! Вони – клоуни! Вони – багаті дорослі дядьки, які дозволяють собі мажорні мотоцикли, а вільний час визначають самі, а не підлаштовуються під час Братів.
Виросло нове покоління собак, не зачеплених мотоциклами. Вони ростуть і придивляються до вас. Вони підходять на вулицях, дивляться своїми сумними очима, і ви, не витримуючи, даєте їм їжу. І правильно робите, напевно...
— Так, я вже закриватимуся, тому давай, розплачуйся і йди.
— Я з тобою поїду, чувак, тобі ж по дорозі.
— Так, але з тебе за дорогу все одно причитається, розумієш же.
— Так, звісно, я все розумію.
Собака на ім'я Айлу енергійно облизує мою руку, розуміючи, що вона разом зі мною в цьому вирі подій. Це собака Діми Леона.
Я розумію, що навряд чи дізнаюся щось ще, тому допиваю пляшку Жатецкого Гуса, запалюю сигарету і готуюся до виходу.
Всі ці рухи були давно, вже як 3 роки, як Леон розпустив клуб. Залишилися спогади, сум і нерозуміння. Страх і нерозуміння. Страх і сум.
Хуйня...
Приблизний список мотоклубів України:
Silver Bullets
Psychonauts E.R. (не впевнений)
Orange Троєщина Choppers (десь так)
Crazy Hohols MFC
NIGHT ANGELS DMC
КИЇВ БАЙК КЛУБ
Route Brothers
Google Sites
Report abuse